Невигадані історії з окупованого Ахтіяру

Трошки з окупованого Ахтіяра (поки Севастополя).
В черзі за хлібом, хлопець років 20:
- Да, жалко наших, сколька ж там єщє крові пральєтся?
- А кого наших? Тєх, что напалі ілі коториє защищаются?, - каже жінка за 70.
- Ти сматрі, я такіх прадвінутих в таком возрастє єщє нє відєл!
- Ну, а что тут продвінутого? Всє ж очєвідно – кто на кого напал і кто убіваєт людей раді удовольствія.
- У нас бабкі всє ватниє.
- У ніх просто в головє сортір, а душа бєз Бога. Умниє давно понялі, что напала расія, что армія рф - фашисти.
**
Розмова із перебіжчицею з Херсонщини на Кримі. Вона:
- Бєдниє наші мальчікі, убівают іх тисячамі.
- А кто для тєбя "наші"?
- Ну, ми ж в расії…
- А я в Севастополі, значіть в Україні. Тєбє жалко тєх, коториє тридцатєрьма насілуют молодих дівчат?
- Ну, ані ж нє самі туда паєхалі, іх паслалі па пріказу.
- Всєгда єсть вибор, можна откасіть от пріступного пріказа. А оні котрактнікі, самі захотєлі убівать украінцев. Будь оні прокляти і тє, кто іх роділ!

**
Ще історія з Ахтіяру-Севастополя:
До широкого нападу рф до матері приїхала чорнорота прорашистська дама з двома синами з Маріуполя. Дуже скандальна, не влаштувала її російська медицина, школа тощо. Не затрималась там, і за місяць до 24.02 повернулась до Маріуполя.
Старшого сина розстріляли на її очах. Молодшого поранено, в тяжкому стані, привезла в лікарню до Севастополя (якими шляхами не знаю).
Розуміє, що кz@пи – фашисти. Всім вже тут розповіла, що рф витворяє в Україні. І далі замкнулась, мовчить, як риба. Боїться.