Нещодавно передивився український серіал "Спіймати Кайдаша". Спочатку подумав – чергове мило, але дуже помилився. Стрічка приємно вразила, як грою акторів, так і життєвими сюжетами картини, які брались мов з нашого побуту.
Події осучасненої сценаристкою Наталкою Ворожбит повісті Івана Нечуй-Левицького "Кайдашева сім'я" розгортаються на Київщині з президентства Ющенка до початку російсько-української війни.
Драма людських характерів тісно переплелася з побутовим українським гумором. Хто знається на українському селі, той зрозуміє неповторний смак родинних взаємовідносин – невісток з свекрами, зятя у приймах з тещею, відвічне непорозуміння між отцями - дітьми.
І хоч серіал побудований на звичайнісінькому побуті, досвідчений погляд зловить тонку політичну нитку, якою прошита вся стрічка. Наприклад, кугутська сім’я старшого сина Кайдаша не випадково здружилася з місцевим регіоналом і агітувала за партію Януковича. Молодший же брат, відслуживши в армії, побрався з дівчиною, яка вихована на народних традиціях і тяжіє до етнічного мистецтва. Саме їх родина відвозила на Майдан сало, а наприкінці фільму молодий Кайдаш добровольцем попрямував в АТО.
Епізодично, але характерно вимальована в картині і московська церква. Піп-залицяльник до одруженої жінки, інший піп Києво-Печерської лаври з охороною і на дорогій автівці, що спонукало старшого Кайдаша засумніватися в своїй вірі.
Революція гідності розділила родину – хто любить Україну, а хто її ненавидить.
Сподобались всі без включення актори, і молодого, і старшого поколінь. Тому виділяти окремо нікого не стану – дивіться і визначайтесь самі, чи подобається вам жанр народної трагікомедії. До речі, мова героїв реальна, смачний сільський суржик в бік української.
Остання, дванадцята серія, залишила враження незакінченості оповідання. Напрошується багато запитань до розв’язки в кожній сім’ї. Картину частково оплачував Мінкульт до приходу до влади слуг іншого народу. Тому сумніваюсь, що за каденції Зеленського буде відзняте продовження фільму. Але після очищення країни від мікроросского режиму серіал можна доповнити яскравими сюжетами сьогодення.
Події осучасненої сценаристкою Наталкою Ворожбит повісті Івана Нечуй-Левицького "Кайдашева сім'я" розгортаються на Київщині з президентства Ющенка до початку російсько-української війни.
Драма людських характерів тісно переплелася з побутовим українським гумором. Хто знається на українському селі, той зрозуміє неповторний смак родинних взаємовідносин – невісток з свекрами, зятя у приймах з тещею, відвічне непорозуміння між отцями - дітьми.
І хоч серіал побудований на звичайнісінькому побуті, досвідчений погляд зловить тонку політичну нитку, якою прошита вся стрічка. Наприклад, кугутська сім’я старшого сина Кайдаша не випадково здружилася з місцевим регіоналом і агітувала за партію Януковича. Молодший же брат, відслуживши в армії, побрався з дівчиною, яка вихована на народних традиціях і тяжіє до етнічного мистецтва. Саме їх родина відвозила на Майдан сало, а наприкінці фільму молодий Кайдаш добровольцем попрямував в АТО.
Епізодично, але характерно вимальована в картині і московська церква. Піп-залицяльник до одруженої жінки, інший піп Києво-Печерської лаври з охороною і на дорогій автівці, що спонукало старшого Кайдаша засумніватися в своїй вірі.
Революція гідності розділила родину – хто любить Україну, а хто її ненавидить.
Сподобались всі без включення актори, і молодого, і старшого поколінь. Тому виділяти окремо нікого не стану – дивіться і визначайтесь самі, чи подобається вам жанр народної трагікомедії. До речі, мова героїв реальна, смачний сільський суржик в бік української.
Остання, дванадцята серія, залишила враження незакінченості оповідання. Напрошується багато запитань до розв’язки в кожній сім’ї. Картину частково оплачував Мінкульт до приходу до влади слуг іншого народу. Тому сумніваюсь, що за каденції Зеленського буде відзняте продовження фільму. Але після очищення країни від мікроросского режиму серіал можна доповнити яскравими сюжетами сьогодення.
.jpg)
Немає коментарів:
Дописати коментар