Турецький характер-2

Продовження. Початок тут - Турецький характер

В Аланії я не зустрів жодного поліціянта. І це в місті максимально наближеному до проживання курдів і відносно недалеко від сирійського кордону. Лише при заїзді в аеропорт Анталії були озброєні жандарми.



Турецька малеча – це свято! Діти у них відкриті і контактні. Хлопчик років 4 намагався зробити зі мною чейндж – пропонував льодяник, а в обмін просив мої окуляри)) Одна дівчинка двох рочків в парку всунула мені в руку мандаринку.

Якось проти ночі подвір’ями добирався на жваву трасу. За півгодинну подорож побачив змагання турецької молоді на баскетбольній і волейбольній площадках, запеклу боротьбу юнаків на тенісних кортах! Ставлення до фізичної культури тут файне!

Туреччина доволі світська. В хіджабах приблизно половина жінок, але більшість з них мають освіту, їздять за кермом, без потайки палять і відвідують кав’ярні.

Стосовно мови, як мене запевняли, нібито кожний турок знає російську говірку, це міф. Російську знають втікачки з парєбріку, що виходять заміж за турків, раша туристи та деякі місцеві середнього віку, що вчились в совку і люди з туристичної галузі. А от англійською будь-що пояснить вам навіть малеча. Підтягуйте англійську – знадобиться. І обов’язково, в знак поваги, вчіть ключові турецькі слова. Мені це допомагало в комунікації.

Транспорт

Міський транспорт в Аланії - автобуси, ціна поїдки 5-6 турецьких лір (₺), але у водія можна розплатитись карткою, тоді проїзд коштуватиме 4₺ 10 курушів. Щоб перевести в гривні – помножуйте ліри на 3. За карткою дешевше, гривні знімаються за курсом НБУ 2,8. Якщо в Туреччині надовго - вигідніше купляти проїзні картки.
В салоні автобусів біля кожної двері з різних боків кнопки, щоб пасажир заздалегідь сигналізував водію для відкриття дверей на вихід.




Тут дуже легко викликати таксі. На багатьох стовпах, парканах, зупинках висять жовті скрині з кнопкою для виклику (таке зустрічав в деяких польських містах). Таксі жовтого кольору, переважно універсали, мінівени. Оплата за таксометром, в порівнянні з нашими цінами турецькі таксі дешевші. Хоча і паливо дешевше українського на 20-30%, бо у них нема коломойських.



Водії таксі і автобусів в масках. Взагалі, я не бачив жодного пасажира без масок, як у нас (на підборідді чи на шиї)!
Турки уважні до інших пасажирів, відразу поступаються місцем літнім, жінкам, людям з обмеженими можливостям і дітям.
В Туреччині дуже легко взяти авто на прокат. Але краще бронювати, так дешевше.



Крамниці

Показова особливість крамниць Аланії – в них нема камер схову. З одного боку, це не зовсім зручно – ходити по крамниці з «авоською». Але продавці довіряють вам! Охорона не зупинить, навіть, якщо в твоїй сумці подібний асортимент, з яким прийшов з іншого магазину. Гадаю, понаїхавши кацапи обов’язково цим користуються і крадуть. Ну, так вони зроблені, це російський менталітет.
Краще мати в кишені різну валюту – ліри, долари, євро. Готівка знадобиться на базарах.



Картопля, цибуля, яйця за українськими цінами. Дуже недорогий турецький йогурт. Його продають у відерках різної ваги. Є і по 2-3 літра. Обов’язково скоштуйте каймак! Це щось середнє між сметаною і маслом, але смачно, як у бабусі в селі. Молочні продукти тут дуже якісні і натуральні.
Купуйте халву, вона у турків не соняхова, а тахінна чи кунжутна, з різними добавками, частіше з фісташкою. Візьміть недорогий тахін, щоб дома на згадку приготувати смачну турецьку страву. Недорого тут спеції (раджу sumak, kimyon, kekik), гранатовий соус, оливкову олію (1 л - 90 грн.).
Обов’язково купіть чаю (Rize або Caykur Tiryaki) та кави Mehmet Efendi.



Дешеві гранати, на наші 21 грн./кг, білий гранат дуже солодкий, мандарини 11-12 грн/кг, лимони, апельсини, хурма, перець. Пепіно, за штуку якого у нас платять більше 100 грн., в Аланії менше 15 грн.



Хто їде в Туреччину за одягом, буде задоволений: якісні джинси, плаття, спортивний одяг, взуття, куртки тощо вдвічі дешевше ніж у нас.
Якщо товари купляєте на вулиці, базарі – завжди торгуйтеся. Ціни тут виставляють іноді вдвічі більше. Але торгуйтесь ввічливо, мов граєте, щоб вас, як один раз мене, не назвали жартуючи мафіозі))




Бюджетні продуктові магазини Şok, A101 та BIM. Migros теж недорогий. Не бійтеся відвідувати фірмові магазини одягу, речі добротні, а ціни не кусаються.
Найкращій ТЦ в місті - Аланіум.



Панянкам раджу купити турецький посуд, наприклад, пательня Тефаль обійдеться в 90 грн., прекрасні східні подушки, бачив файні варіанти, по 30 грн, косметику, білизну. На забудьте про армуди чи бодай, кавомолки на пам'ять))
Для любителів кальяну – Туреччина рай за цінами і вибором.





***
Дамлаташ

Відвідайте природну пам'ятку, яка вважається національним надбанням, печеру Дамлаташ. Її сталактити та сталагміти датуються ХV-Х ст. до Р.Х.
Перебування в печері сприяє поліпшенню здоров'я людей, які страждають на астму, але будьте обережні, якщо маєте серцеві захворювання.




Повітря печери цілий рік + 23,3 °С, вологість 98%, атмосферний тиск 760 мм рт.ст. Печера насичена великою кількістю вуглекислого газу.
Дамлаташ не велика, але яка чарівна! По периметру стоять дерев'яні лави, де можна сидіти та дихати цілющим повітрям.
Печера знаходиться в центрі міста, поруч з пляжем Клеопатра (вважається найчистішим) і фунікулером.
Квиток на одного – 12 ₺ (дітям пільги).






Показову картинку спостерігав, вийшовши з печери. Присів відпочити, бо змок від насиченого теплого і вологого повітря. Поруч палив кацап. Підійшов турок із папугою, пропонуючи погладити птаха. Грошей не вимагав. Кацап здивувався:
- Оба-на, у нас в Сочі такой чєл уже полтос би виманіл на птічку, а етот дурак дєнєг нє просіт!



Старе місто

На гору, де розташоване старе місто, найкраще дістатись фунікулером (канатною дорогою Teleferik), що знаходиться в парку Ататюрка. На вершині гори - фортеця Аланія.
Підйом займає до 8 хвилин, протягом яких милуйтеся краєвидами середземноморського узбережжя з висоти пташиного польоту.






Довжина підйому близько кілометра, висота заввишки 160 метрів.
В зручні кабінки садять до 4-5 осіб.
Краще купляти квиток в обидва кінця - 33 ліри, в один бік – 26 лір. Дітям – 20/17 лір; до 6 років – безкоштовно.





В один кінець - це заняття для молодих і здорових. Спуститися донизу пішки не кожному під силу. Якщо б мені скинути років 10, то я ризикнув би і гуляв старим містом до заходу сонця!



Крім чарівних панорамних краєвидів, на античному півострові знаходяться Червона оборонна вежа (Kızıl Kule), що добре збереглася з ХІІІ ст. Відвідування - 10 лір; разом із судноверф’ю Терсан - 15 лір.





Це велика п'ятиповерхова споруда восьмикутної форми з червоної цегли.
На цокольному поверсі вежі етнографічний музей. Тут є старі християнські церкви, фортеця сельджуків, мусульманський цвинтар та багато кав’ярень з турецькою кухнею.












Аланія у різні часи належала Риму, Візантії, сельджукам, Османам. А спочатку була столицею піратів!








Метрів 50 від парку Ататюрка знаходиться Археологічний музей. Зайдіть – не пошкодуєте! Парк музею нагадує сади Шахерезади, де поруч з вами пасуться павичі, а навкруги цвітуть квіти різноманітних форм, конфігурацій і кольорів.



Музика, прапори і патріотизм

У Туреччині скрізь чути майже одну турецьку музику та пісні, рідше арабську, ще рідше – західну. Їм не потрібні квоти!







Турки дуже патріотичні і пишаються своєю країною. Жодного кварталу не пройдете, щоб не побачити турецький прапор. Червоні стяги з білими півмісяцем і зіркою повсюди – в кав’ярнях, готелях, крамницях, на базарах, автівках, магнітиках і вікнах. Для такої патріотичності нам знадобилась агресія Московії, а турки обожнюють свою символіку завжди.
Українських прапорів в Туреччині на різних будівлях теж багато.





До слова, кабельний телепростір готелів насичений пропагандонськими раша каналами, українських немає від слова зовсім. Навіть білоруські і молдовські є. Спитав друзів, чому так? З українського посольства ніхто цією проблемою не переймається, хоча щосезону Туреччину відвідують мільйони українців. МЗС, Мінкульту і туризму Зеленського популяризація України не цікава.

***
Спостерігав цікаву річ. Біля одного з будинків до довжезної стіни підставлені столики з чотирма стільцями до кожного, зверху бетонний навіс з балконів. Увечері тут збирались мужчини різного віку – від 30-річних до пенсіонерів і грали в різноманітні настільні ігри: щось на зразок нашого доміно, нарди, карти, якісь не знайомі східні ігри. Вони курили, сміялись, але ніхто не вживав алкоголю. І така картина щовечора!



Якщо маєте бажання посидіти на терасі, попалити та пригоститись справжніми турецькими солодощами з турецьким чаєм з армуду – заходьте в кав’ярні – не пошкодуєте! Ціни вас приємно вразять. Наприклад, десерт на дві персони – по три різних шматки смаколиків (вибирав найдорожчі) з чаєм плюс по пляшці мінералки (за рахунок закладу) коштує всього… 36 лір (за курсом 100 грн. 80 коп.). Після такої дешевизни і смакоти, як не залишити красивій туркені 5 лір чайових? :))



Турки дуже ввічливі і чемні. Вірять на слово. Мене вражало в багатьох крамницях і аптеках, коли господарі залишали покупців на самоті з товарами. Спитав аптекаря, чи не бояться вони, що хтось украде? Його спокійна відповідь ошоломила:
- Він собі гірше зробить, набереться гріха.



До слова, в турецьких аптеках дуже якісні ліки, антивірусні і антигрипозні препарати, ліки від хвороб суглобів, м’язів, мігренню, антигістамінні, вітамінні препарати, сироп ріжкового дерева, очні та назальні краплі. Тут ви знайдете недорогу косметику, натуральне турецьке мило 50 відтінків аромату, трояндову воду. Провізор, який попадеться на підроблених ліках в Туреччині, може отримати 50 років в’язниці. Тому за якість – не хвилюйтесь.



Обов’язково відвідайте хамам. Турецька баня – це ліки для тіла і душі. Але перед тим, як погодитись на послугу уточнюйте, чи входить до ціни другий масаж, крім пінного. Інакше доведеться заплатити вдвічі більше.



У Туреччині, як і у нас, широко розвинена система доставки продуктів. Але я помітив і в цьому турецьку особливість. Мінімум разів 10 спостерігав, як розвізник їжі ввечері під'їжджав до балкону, йому спускали з верхніх поверхів кошик, в якому нагору піднімали замовлення. Зручно та гігієнічно))
Турки стримані, але на базарах навпаки – балакучі, привітні, товариські. Ще одна їх риса – бережливість. Переважна більшість дахів багатоповерхових будинків заставлена водними баками для зберігання та сонячними панелями. Турки знають ціну і воді, і електриці.



Єдина не приваблива картина Туреччині – наявність московітів. Якщо раптом побачите п’яного, галас в крамниці або вульгарні матюки – знайте, поруч з вами знаходяться кацапи. Але, що характерно, коли вони чують українську мову, бачать нашу символіку, відразу скисають і кудись раптом губляться. На пляжі на сумку дружини з українським прапором і написом «Крим – це Україна» мокші вивертали свої шиї. Після підпалу від моєї жовтої запальнички із тризубом «Слава Україні» у них починався кашель. В громадських місцях я з’являвся в жовтій футболці із тризубом «Україна навіки вільна!», кацапи ламали очі і обходили мене боком.



Приїжджайте в Туреччину, тут українці почуватимуться, як вдома, але неодмінно привозьте із собою частинку України, будь то мова, одяг, капелюх чи валіза з символікою, пропагуйте Неньку скрізь! І турки вас поважатимуть!


**
Їхати до аеропорту Анталії десь 2 години 20 хвилин. По дорозі сфоткав туристичний паркан, де гості Туреччини залишать свої наручні браслети. І ще декілька світлин, які встиг клацнути на великій швидкості: