Кримське ностальжі

Зустрілись сьогодні із подругою-землячкою – "всеросійською терористкою", політв’язнем Кремля Лорою Китайською - душу відвели, повечеряли.
Спогади, спогади, спогади.. Як було ДО і як зараз там все знищують і вбивають наш рідний Крим.
Перший традиційний тост "За Вована ху^ла-ла-ла не чокаясь" замінили (бо нехай ще трохи понищить рашку) на головний - Carthago delenda est



На столі, як завжди у Лариси – все за кримськими рецептами – табуле, кримська аджика зелена з волоськими горіхами та рожева, в’ялені помідори по-ялтинські, сирний пиріг базлама з цибулькою, ще ялтинські (!) маслини, запечений по-кримські гарбуз, англійський з кримським присмаком чау-реліш з кабачків.

Сиділи під символічною картиною "Дорога в Крим" ялтинської художниці Людмили Скрипченко, яка пророчила, що всі ми повернемось на Крим обов’язково, десь восени. Син її евакуював в Полтаву, там Людмила Андріївна і померла в 2019-му. Ми просто зобов’язані повернутись на малу Батьківщину за неї.



Згадали цинічне судилище російських окупантів над Ларисою. Посміялись з курйозного вироку понаїхів з таким формулюванням "за аскарблєніє русскага народа в ліце Путіна, Пєтра 1-го, Жукова, полковніка Буданова, красноармєйцев...".

Ось ця дебільна писулька російських загарбників коштувала Лорі двох років позбавлення волі:




"Вопщем" вечір ностальжі удався.