Антиподы

Позавчера переплывал в обе стороны на катере Будацький лиман на Одесчине. И надо было меня угораздить оказаться дважды среди иноплеменников.
В дороге к морю вокруг набились пассажиры с говорком як цапів. Через слово – мат, невзирая на присутствие детей и женщин, все без масок, пошлые советские шутки. Прикид а-ля секонд-хэнд из 1990-х.
Обратно меня окружали соплеменники компании первого катера, изрядно приложившиеся к стакану и догонялись пивком. Их перегар и недовольные рыла стерли весь приятный пейзаж лиманских красот.
Сегодня был несказанно рад – в первой переправе одну палубу веселил усатый украиномовный здоровяк, второй – его «отражение», козак кремезної статури робив жінкам весь путь компліменти з тонкими українськими жартами. 15 хвилин пройшли в доброму гуморі та настрої.
Зворотньою дорогою мене супроводжували жінки, більшість з яких навіть не знали одна одну, але разом співали українських пісень – сумні про долю, під кінець - залихвацькі, козацькі, весільні. Їм аплодували дві палуби та причал!
Вот, что хочу сказать: мы, украинцы, не просто различные с россиянами народы. Мы – антиподы друг друга. Нельзя пришить до вишиванкового жупана шматок болотяного ганчір’я.
Не ходити нам по одній дорозі з ординцями ніколи. Навіть наші герби – антиподи, Тризуб і курка-мутант.